(Вірш написаний як спостереження за людьми, котрі попали в великі проблеми, самі зваливши на свої плечі непосильні ноші).
Ми знаємо, що в кожного свій хрест,
Він Господом обіцяний людині.
Хрест нелегкий і визива протест,
Та кожному по силі і ...по спині.
Наш хрест- це наші труднощі в житті:
Відчуження близькИх і навіть рідних,
Життя в презирстві й навіть в самоті,
За те, що ти Ісусу справді вірний.
Хрестом ще є гоніння за Христа,
Тюрма, недоля чи земля чужинна.
Наклепи, зло, обмови і брехня,
Те,що могло б зламать християнина.
Та є "хрести", які самі собі
Беремо ми і звалюєм на плечі,
А потім плачемо, що невимовний біль,
Що думали, що буде хрест цей легший.
Нам іноді в пориві почуттів
Здається, що подужаєм цю справу,
А треба з цим до Господа прийти
І в Нього попросить пораду.
Й уважно слухати, що скаже Бог.
Він, Всемогутній, все про тебе знає-
Чи зможеш з цим "хрестом" зробить хоч крок,
Чи може він тебе своє важкістю здолає.
Свій хрест тяжкий, та сил додасть Господь
І ти дійдЕш до вічності, будь певний.
З чужим "хрестом" - не видно ні зірок,
Ні сонця, ні хмарини, а ні неба.
Чужі "хрести" - вони й для спин чужих.
До цих хрестів Господь дарує й сили.
Такий як в тебе хрест- лишЕ один.
І ти нестИ його повинен до могили.
Чужі хрести...Які ж вони тяжкі!
Тривожать серце і ломають спини,
Й тоді здаються винними усі,
Тоді як лише ти у всьому винний.
Не можна брати хрест не по собі,
НадІрвешся, упАдеш і не встанеш.
Бери хреста, котрИй Бог наділив тобі,
Бо він для тебе підходящий сАмий.
Надежда Горбатюк,
Украина
Християнка, люблю Господа. Вчуся любити ближнього...
Прочитано 2385 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Крик души : Из переписки с одной девушкой (пятидесятницей) 2007 - Сергей Дегтярь С Инной Цимбал я познакомился через интернет. Я искал девушку, которая меня будет понимать и которая захочет и сможет разделить со мной мою жизненную судьбу вместе в горе и счастье. Я уже не был пятидесятником и сочувствовал доктринам церкви Бога (7 Дня). Я в надежде завёл с ней интернет-переписку и часто звонил ей и мы общались. Но, она помогла мне понять, что я не смогу идти с ней в одной упряжке. Мы расстались. Мои и её взгляды и мой социальный статус противились нашим мечтам и чаяниям.
Она хотела меня спасти от гибели в ереси "законничества" и "субботничества", но, поняла, что говорить со мной бесполезно. А я думал, что действительно не безразлисчен ей. Какой я всё-таки глупый, наивный и доверчивый. Печальный опыт, но, я взял пользу опыта даже в этом. Мне всё равно - будет ли меня кто-то любить или нет. Я уже привык, что должен любить всех, независимо от их отношения ко мне. Она хотела спасти меня от заблуждений, а я хотел лишь только взаимопонимания и того, чтобы меня принимали просто таким какой я есть.
