Сиджу сама. Роки перебираю.
Розчулилась... аж сльози набігають.
Вологе листя за вікном кружляє...
Тінь ліхтаря лягла на огорожу...
Скажіть, ну чим віддячити я зможу
За все в чому я бачу руку Божу?
Чи ж можна вдячність донести словами?
За мрії переплетені згадками,
За вечори обсипані зірками,
За мамину журливу колисанку,
За силу снів солодких на світанку,
(За в горлі перехоплене: "Світланко!").
За те, що не минула мене доля
Ні щастям ні здоров\'ям, ані болем.
Що кожен день життя мене тесало:
Учило, перевчало, провіряло.
Що небо справедливе не карало
На місці за гріхи, безглузді вчинки.
За радості барвисті половинки.
За сторінки з мережками рядочків,
І за натхнення світлого струмочки...
За чоловіка, за синів, за дочку,
За те що дожила уже до внуків,
І за родину... і за друзів руки...
За зустрічі, прощання і розлуки.
За церкви світло і за кожне свято.
Ти дав мені, мій Господи, багато!
Ну, що мені Тобі за це віддати?
Віночок слави у подяку - досить?
А совість ще чогось від серця просить...
Вже більше й більше неба між гілками.
Хрустить посохле листя під ногами.
У пізню осінь забрела дорога.
А я? В свій час я з чим прийду до Бога?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Слепость душ - Людмила Солма *) ПРИМЕЧАНИЕ в пояснение:
*Фотоиллюстрация "Слепой музыкант" взята из Интернета по ссылке:
http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Kavkaz/XIX/1840-1860/Mikeshin/2.JPG
** Что касаемо самого стиха, то в первоначальном экспромте это было так:
* * *
слепость душ-
страшней всего.
не сравнится с ней-
глазная...
ведь наощупь-
можно жить.
с пустотой в душе?!
ВСЕ ЗНАЮТ:
глаз незрячесть
не сравнить
с чернотою-
бездуховной...
можно
с чистотой дружить-
даже в бельмах,
безусловно!
но, с коростою души-
закрывается сознанье;
в чувствах-
как не вороши,
не прозреешь-
осязаньем.
18.08.2008
НО, в публикации я заменила это самое:
"все знают" на "едва ли", потому как подумалось,
что это будет все же более уместным - точнее, что ли?!
Вот так и живут эти два варианта - родственной стихомыслью...
Людмила Солма, 2009
